McKinsey: Україні потрібно $700–800 млрд за 10 років. Що, окрім війни, тримає іноземних інвесторів осторонь

Україні потрібно $700–800 млрд інвестицій протягом наступного десятиліття, щоб закрити повоєнний розрив у відбудові й вийти на стійку траєкторію зростання. Це приблизно $40–60 млрд щорічно — у країні, чий ВВП сьогодні становить трохи більше $200 млрд. Олександр Кравченко, керуючий партнер українського офісу McKinsey, у розмові з Центром економічної стратегії розкладає, що, окрім війни, заважає міжнародному капіталу заходити в український ринок навіть тоді, коли проєкти економічно привабливі.

Базова арифметика розриву

World Bank у звіті RDNA оцінив прямі збитки інфраструктури України у $590 млрд. Поточний ВВП — понад $200 млрд. Сукупні активи української банківської системи — близько $60 млрд, причому більша частина цієї суми вкладена в державні цінні папери, а не в кредитування економіки. Внутрішній фінансовий ресурс країни обʼєктивно не покриває потреби відбудови — навіть якщо припустити повну переорієнтацію банківського портфеля з ОВДП у комерційне кредитування.

Без зовнішнього капіталу цей розрив не закрити. І тут починається друга проблема: наявні європейські і міжнародні інструменти підтримки — наприклад, $9 млрд по Pillar 2 Ukraine Facility — вже зарезервовані під гарантійні механізми, але їх обсяг не співмірний з $40–60 млрд річної потреби. Інвестиції повинні приходити переважно від приватних стратегів, не від донорів.

Пʼять барʼєрів, не повʼязаних із бойовими діями

З розмови Кравченка випливає пʼять структурних барʼєрів, які відлякують іноземних інвесторів навіть від тих секторів, де ризик безпосередніх обстрілів керований.

Вартість капіталу і управління воєнним ризиком. Низькі суверенні кредитні рейтинги транслюються в дорогі позики. Комерційне страхування воєнних ризиків доступне у дуже обмеженому обсязі і за нееквівалентними тарифами; гарантійних механізмів масштабу EU/EBRD/MIGA, здатних покрити середній проєкт на $50–200 млн, не вистачає. Інвестор, який рахує IRR, вимушено закладає 800–1 200 базисних пунктів премії за ризик, що переводить більшість «нормальних» проєктів у негативну NPV.

Енергетика. Незавершене регулювання тарифів на електроенергію, проблеми ціноутворення на газ, висока кінцева ціна для промислового споживача роблять капіталоємні greenfield-індустрії — від металургії до data-центрів — нерентабельними. Без прозорого довгострокового енергетичного контракту інвестор не може зафіксувати opex на горизонті 10–15 років.

Нестача bankable-проєктів. «Bankable» в інвестиційному словнику означає конкретний пакет: завершений інженерний аудит, технічне досьє, незалежно валідований бізнес-план, готовий CAPEX-кошторис і структуру фінансування. Без цих компонент жоден інвестор term-sheet не підпише. Кравченко прямо каже: таких проєктів в українському пайпі мало. Навіть якщо інвестор готовий вкладати — немає форматованих обʼєктів, на які можна підписати term-sheet за стандартами міжнародного інституційного фінансування.

Обмежена absorption capacity. Економіка не здатна ефективно поглинути великі вливання капіталу. Дефіцит інженерів, сертифікованих підрядників, EPC-команд, міжнародних стратегічних партнерів локально виконує функцію «м'якого ліміту» — навіть гроші, які знайшлися б, не мають куди розгортатися без логістичної і кадрової інфраструктури.

Низька норма заощаджень всередині країни. Приватний сектор України майже не реінвестує у власну економіку: домогосподарства зберігають у валюті, бізнес виводить прибутки в оборотний капітал або зовнішні юрисдикції. Це сигнал зовнішньому інвестору: якщо локальні гравці не вірять у власні проєкти настільки, щоб тримати в них капітал, чому повірить нерезидент?

Сектори, які Кравченко називає пріоритетними

McKinsey виділяє кілька експортно-орієнтованих галузей, де структурні барʼєри менші, а гранична віддача — вища: відновлювана енергетика, критичні і рідкоземельні матеріали, оборонне виробництво (яке несподівано отримало багаторічний ринок збуту через сам конфлікт), а також прецизійне машинобудування і енергетичне обладнання. Обʼєднує їх одне: продукт продається в твердій валюті за межами України, що знімає курсовий ризик і робить cash-flow прогнозованішим.

Що це означає для приватного інвестора в каталозі

Якщо великий міжнародний капітал упирається в системні барʼєри, природно постає питання: як в цих умовах поводиться роздрібний приватний інвестор всередині країни? Реальність поточного етапу — приватний капітал заповнює нішу, в яку інституційний поки не заходить. Невеликі чеки в нерухомість, землю, локальні бізнеси і регульовані фонди — це адаптивна відповідь на ту саму проблему: брак bankable-форматів, обмежена доступність дешевого боргу, недосконалі гарантійні механізми.

Каталог Eliger.com.ua збирає саме цей сегмент — український інвестиційний інструментарій з публічною структурою. Прозорі юр-моделі, регуляторний нагляд НКЦПФР для пайових фондів, відкриті NAV-снапшоти для верифікованих фондів, доступні чеки від $1 000 до $50 000. Цей канал працює паралельно інституційному: задовольняє попит, який великі гроші поки не покривають через системні барʼєри. Регульовані оператори, як «S1 REIT» чи «Твоє Коло», демонструють форматні проєкти із розкриттям чистих активів — той самий формат, який вимагає міжнародний інвестор, лише на меншому масштабі.

Контекст для прийняття рішень

Подкаст Центру економічної стратегії формулює задачу на десятилітті: знайти $700–800 млрд приватного капіталу для країни з ВВП $200 млрд. Більша частина цього навантаження ляже на іноземних стратегів — і структурні барʼєри, які описує McKinsey, реальні: вартість капіталу, енергетика, готовність проєктів, кадри, локальна довіра.

Для приватного українського інвестора корисний бекграунд: барʼєри для нерезидентів — це і ваші барʼєри теж, але з протилежного боку. Ви маєте локальну валюту, локальний кредитний ризик, локальний доступ до інформації. Це конкурентна перевага. У 2026–2030 роках частина приватного інвестиційного попиту в Україні задовольнятиметься саме внутрішніми гравцями — поки не зʼявиться достатньо bankable-форматів і гарантійних механізмів для входу великого міжнародного капіталу. Роздрібна інвестиція в регульовані інструменти зараз — самостійний етап ринкового циклу, який передує приходу великих міжнародних грошей.

---

Матеріал не є інвестиційною рекомендацією. Інвестиції несуть ризики, включно з повною втратою капіталу. Консультуйтесь із сертифікованим фінансовим радником перед ухваленням рішень.